Звучить мелодія пісні: «Ой роде наш красний»

Ведучий 1. Добрий день, шановна родино! Я сказала так, бо думаю, що сьогоднішнє свято - це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій". Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій Україні.

Ведучий 2. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої дивнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудрі, на свято родини.

Ведучий 1. 1. Шановні гості! Дорогі батьки, наші рідні, вітаємо вас на нашому святі

Ведучий 2.. Запрошуємо на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято родинне.

Ведучий 1.. Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 Ведучий 2.. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Вірш Україно моя

Україно моя, найчарівніший краю,  Де билини, казки і легенди живуть.
Линуть щирі пісні із зеленого гаю, І струмочки з джерел відправляються в путь.
Тут усе найрідніше, найкраще, пісенне, Рушники вишивані й простори ясні,
Дороге, миле серцю, святкове й буденне, Й вишиванка, що в спадок дісталась мені.
Я до серця горну оберіг полотняний, Бо у ньому минуле і доля моя.
Прохолодний од вітру, од поля духмяний, В ньому мамине серце і спів солов’я.
Вишиванко моя, я з тобою повсюди, У хвилини щасливі і в миті круті
Українцем іду й пізнають мене люди. Ну, а я славлю мамині руки святі,
Що з любов’ю сорочку мені вишивали, Додавали у неї і світла, й тепла,
Щиру пісню і думу у виріб вкладали, щоб щаслива в дітей їхня доля була.
Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди, Оберегів святих, що живуть у віках.
Бо без них українців із нас вже не буде, Як і квітів зимою у білих полях.

Пісня  про Україну

Ведучий 1.. Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.

Ведучий 2. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, маминої світлиці.

Ведучий 1.Де пісня й казка, звичаї живуть,  Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,    Де рушники узорами цвітуть,         Де юними хлюпочуть голосами Пісні і танці голосні, Де колискові від бабусі й мами Принишклі у колисоньці на дні.

Пісня „Казкові сни» 

 Ведучий 1.Родина, дорога родина!  Що може бути краще в світі цім? Чим більше дорожить Людина                      За батьківський і материнський дім?  Що може бути краще за вечерю в домі                                            За батьківським, міцним столом, Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Ведучий 2. Все сповнене любов’ю, а не злом ?  Де можна більше зачерпнуть любові?                                             Де взяти більше доброти? Як в материнськім ніжнім слові,  Як з батька щедрої руки.                            Отож: зібралися ми нині На святі нашім гомінкім,  Щоб поклонитися родині І побажати щастя всім.

Пісня " Мама і я”

           "Василечки”

2. Шановні гості! Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати всіх наших бабусь та дідусів, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі — найкращі, найлагідніші, і найкрасивіші, найніжніші.

           Бабусі наші й наші дідусі,  Ми вам вклоняємось у ноги За те, що ви (без вийнятку усі)        

            Переживали наші біди і тривоги.

          Спасибі, що ви днями і роками  Турботами внучаток живите.

          теплими та ніжними руками  Нас грієте… Ми любим Вас за те.

          Рідненькі наші, щиро Вас кохаєм,  Для нас Ви – наче сонце у пітьмі.

           Ми все життя Вас ніби знаєм,  А все ж якісь Ви загадково-чарівні.

          Іде бабуся містом у хустині,  Іде поволі, у волоссі – сивина.

          В очах життя, його ж і нині  Своїй сім'ї віддасть, віддасть вона

          Сидить дідусь, а біля нього диво –  Малий онук, точнісінько, як він.

          Милуєшся: ”О, Боже, як красиво! Прошу спинися, часу плин !

          Можливо, той дідусь тому онуку Змайструє дерев'яного млина.

         Малий візьме ту іграшку у руки,  А в ній любові щирої сповна.

        Бабуся вишиє рушник онуці, Рушник той буде з нею все життя:

        Червоний мак, волошки, наче в луці: Душі бабусиної відбиття.

        І крізь роки, і крізь десятиліття  Згадають внуки час казковий той:

        Маленький млин як пам'ятку століття,  Рушник квітчастий як зв'язок з весной…

        А поки всі ті роки ще в маршруті,  Бабусей, дідусем Ви дорожіть.

        Не можна, щоб Вони були забуті!  Не можна! Їх не можна не любить!

        Бабусі наші й наші дідусі,  Ми вам вклоняємось у ноги

       За те, що ви (без вийнятку усі)  Переживали наші біди і тривоги.

                  Пісня "Тече вода”

Ведучий 1. Ми, діти, не обділені батьківською любов’ю і увагою. Отже, сьогодні ми зібралися для того, щоб подякувати всім вам за вашу любов і ласку, за тепло ваших сердець, за недоспані ночі, за все, що можна скласти в одне слово — турбота.

Діти читають вірші

          Пошану батькам я складаю  І пісню Любові співаю.  У серці лиш пам’ять про них –

          Звичайних, простих, дорогих.  Я дякую Богу за маму,  Що стільки ночей не доспала;

          За доброго, вірного тата,   Що вмів людям поміч надати.  Як швидко земний час спливає...

          І згадую часто, буває, Домівку свою, де зростала, Стежки, по яких я стрибала.

         В спокуті стаю перед Богом За пройдений шлях, всі дороги.

         За сльози батьків, їх страждання, Хвороби, і сум, і прощання...

         Тато мій милий, Матусю рідненька, Вдячна Вам любі, що я не саменька,

         За те, що у мене є рідні такі  Даровані небом від Бога Батьки!

         Для мене найкращі, все знають вони, І хочуть сховати мене від журби,

         Здоров’я прохаю і щастя для них, Щоб місця не було для будь-яких лих!

         Старіють вони, бо проходять літа, Не хочу, щоб була у них сивина,

  І      сльози приходять, що час так іде. Від розпачу й болю душа так гуде.

         Найкраще - мені, себе не жаліли, І навіть коли не було вже сили,

         Усе, що могли до краплі віддали,  Дитинство щасливе завжди дарували.

         Поки ще в силах і бавлять онуків Сильніше тримаю їх лагідні руки,

         Хай сміх не полише, радіють серця, І хай тому колу не буде кінця.

         Спасибі за все, що даєте в житті, Від кроків в майбутнє тримаю ключі,

         Вперед лише з Вами я хочу іти,  Вклонюся у ноги, цілую сліди!

            Ведучий 2. Батьки наших учнів найкращі про це, свідчить той факт, що їх приїхав привітати сам Папа           Р          Римській зустрічайте!

 Виносять Папу Римського

Папа Римський: Буенос діас, міо амігос!
Перекладач: Доброго дня, шановні пані та панове!

Папа Римський: Бон джорно, мучачос!
Перекладач: Здоровенькі були!

Папа Римський: Міо псевдонімо ест Падре Рома.
Перекладач: Мене кличуть Папа Римський.

Папа Римський: Аморе профессоре, батькоре..
Перекладач: Дорогі вчителі, шановні батьки!

Папа Римський: Мафія батькоре комітето!
Перекладач: Представники батьківського комітету!

Папа Римський: Салюто ваша портрето усікенто!
Перекладач: Вітаю у вашій особі всіх …..

Папа Римський: Учителето, , батьківський комітето.
Перекладач: Учителів та батьків

Папа Римський: Міо кретино фанато Віталій Кличко!
Перекладач: Я безумно люблю Україну!

Папа Римський: Беліссімо поздоровіссімо учнісімо з карнавало - фестивало!
Перекладач: Хочу привітати усіх учнів з початком канікул.

Папа Римський: Карнавало-фестивало ля капуточерез тижнето!
Перекладач: На жаль, канікули закінчаться через тиждень.

Папа Римський: Бандітто, садисто, барбосо, терористо кам бек університетто!
Перекладач: І всі учні знову повернулися до школи...

Папа Римський: Кошмаро на уроко, бедламо на перерво!
Перекладач: Щоби знову взяти участь у навчально-виховному процесі.

Папа Римський: Запрета проблема целюліто...
Перекладач: Бажаю вам зберігати молодість і стрункість.

Папа Римський: Гривня, баксо, міліоно...
Перекладач: Підвищення заробітної плати...

Папа Римський: Прогібанто перед ля адміністранто...
Перекладач: Мати добру репутацію у начальства.

Папа Римський: Канікуляро бєспрєдєло...
Перекладач: Якнайдовшої відпустки.

Папа Римський: Фініта ля комєдія!
Перекладач: І якнайшвидшого закінчення навчального року.

Папа Римський: Аморе Казанова...
Перекладач: Щастя вам в особистому...

Папа Римський: Бастарді-дармоїді, зануді-остолопі!
Перекладач: І сімейному житті    

 Ведучий 1. А ще, шановні батьки, наші учні підготували для вас «Веселу перерву».

 - Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.

 -   Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.

- Сергійку,  кого ти любиш більше: сестричку чи брата?                                                            

- Сестричку! Вона мій портфель у мусорний ящик викинула!

- Петрику, Скажи будь ласка, чи далеко від нас Африка?

- Ні, тому що на фірми в мого татка працює негр, то на роботу він їздить на велосипеді.

-          Гарно ти намалював! Ух – х у мене аж апетит розігрався.

-          Апетит?! Від від сходу сонця?

-          Треба ж, ая думав, що ти намалював яєчню!

-           

-          Якби ти, Васильку, познайомився з Хоттабичем, яке зі своїх бажань попросив би виконати?

-          Я б попросив зробити лондон столицею Франції

-          Чому?

-          А я так вчора відповів на географії і отримав за це двійку.

Ведучий 1. Пам’ятайте, батьки! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа.

Ведучий 2. Нехай ваші обійми, шановні батьки, будуть завжди відкриті для ваших дітей, в які вони зможуть кинутися без страху й сумніву.

1. Без матері немає роду, Як без води нема життя. В неволі я пізнав свободу, Дитино, назавжди затям.

 Без роду племені лиш вітер Сьогодні — тут, а завтра — там В його єстві немає віри,

Немає правди на вустах.

2. Нема без батька батьківщини, Нема історії без нас. Одне життя в одній краплині,

В одній секунді — цілий час . В одній травинці — ціле свято, У чеснім серці правди стяг,

Лиш тих рід буде пам’ятати, Хто жив, як рід, собі затям.

3.Рід великий, край багатий, Лине пісня з поля. Будеш долю віншувати Щоб вродила доля.

Щоб дала нам щастя, долю І живлющу воду, Нема роду переводу, І не буде зроду.

Ведучий 1. Та ми сьогодні так відпочили, що аж їсти захотіли.

Ведучий2. То давайте вереники будемо їсти

Варениками пригощають батьків

Пісня

         Старіють вони, бо проходять літа, Не хочу, щоб була у них сивина,

  І      сльози приходять, що час так іде. Від розпачу й болю душа так гуде.

         Найкраще - мені, себе не жаліли, І навіть коли не було вже сили,

         Усе, що могли до краплі віддали,  Дитинство щасливе завжди дарували.

         Поки ще в силах і бавлять онуків Сильніше тримаю їх лагідні руки,

         Хай сміх не полише, радіють серця, І хай тому колу не буде кінця.

         Спасибі за все, що даєте в житті, Від кроків в майбутнє тримаю ключі,

         Вперед лише з Вами я хочу іти,  Вклонюся у ноги, цілую сліди!

1. Без матері немає роду, Як без води нема життя. В неволі я пізнав свободу, Дитино, назавжди затям.

 Без роду племені лиш вітер Сьогодні — тут, а завтра — там В його єстві немає віри,

Немає правди на вустах.

2. Нема без батька батьківщини, Нема історії без нас. Одне життя в одній краплині,

В одній секунді — цілий час . В одній травинці — ціле свято, У чеснім серці правди стяг,

Лиш тих рід буде пам’ятати, Хто жив, як рід, собі затям.

3.Рід великий, край багатий, Лине пісня з поля. Будеш долю віншувати Щоб вродила доля.

Щоб дала нам щастя, долю І живлющу воду, Нема роду переводу, І не буде зроду.

- Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.

 -   Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.

- Сергійку,  кого ти любиш більше: сестричку чи брата?                                                            

- Сестричку! Вона мій портфель у мусорний ящик викинула!

- Петрику, Скажи будь ласка, чи далеко від нас Африка?

- Ні, тому що на фірми в мого татка працює негр, то на роботу він їздить на велосипеді.

-          Гарно ти намалював! Ух – х у мене аж апетит розігрався.

-          Апетит?! Від від сходу сонця?

-          Треба ж, ая думав, що ти намалював яєчню!

-           

-          Якби ти, Васильку, познайомився з Хоттабичем, яке зі своїх бажань попросив би виконати?

-          Я б попросив зробити лондон столицею Франції

-          Чому?

-          А я так вчора відповів на географії і отримав за це двійку.

- Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.

 -   Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.

- Сергійку,  кого ти любиш більше: сестричку чи брата?                                                            

- Сестричку! Вона мій портфель у мусорний ящик викинула!

- Петрику, Скажи будь ласка, чи далеко від нас Африка?

- Ні, тому що на фірми в мого татка працює негр, то на роботу він їздить на велосипеді.

-          Гарно ти намалював! Ух – х у мене аж апетит розігрався.

-          Апетит?! Від від сходу сонця?

-          Треба ж, ая думав, що ти намалював яєчню!

-           

-          Якби ти, Васильку, познайомився з Хоттабичем, яке зі своїх бажань попросив би виконати?

-          Я б попросив зробити лондон столицею Франції

-          Чому?

-          А я так вчора відповів на географії і отримав за це двійку.